Стрічка новин — це наш інтелектуальний фаст-фуд. Чи ви помічаєте, як ваші думки, ваші емоції залежать від того, що ви прочитали, листавши свою фейсбук-стіну? Поверхневе бачення і розуміння речей. Поверхневі знання про світ, своє місто, своїх знайомих. Хвороби, салати, світлини… Все хаотично накидано. І зерно, і полова.

Сьогодні Страсна п’ятниця. Я задалась ціллю написати якийсь дидактичний текст. Минулого тижня всі постили бійку підлітків у Чернігові. Для тих, хто не бачив, хто не в групі «Батьківство» і подібних спільнотах, у двох словах опишу. Зграя підлітків випадково обрала жертву, дівчинку 15 років. Ставши в коло, усі спостерігали за таким видовищем: агресивна дівуля та її подруги товкли свою жертву, яка абсолютно не чинила опору. Юні глядачі викрикували фрази на кшталт «Хватіт, ти єйо убйош», знімали на відео, коментували.

У мене ця історія повторювалась у стрічці фейсбуку «надцять» разів. Її постили мої фб-друзі з коментарями типу «якби це була моя дитина, я би вбила цю с*ку», десь в такому стилі.

Я пишу про цю історію у Страсну п’ятницю, бо злоба і ненависть, навіть якщо ми — носії правди, автоматично переносить нас на бік зла.

Згадаймо долю Енакіна Скайвокера, головного героя саги «Зоряні війни». Першого разу ненависть охопила його серце, коли він не зміг врятувати маму. Героям добра нічого не страшно, тому зло підбирається через слабке місце.

Слабке місце доброти — це серце. Хто живе в серці? Рідні люди. Діти, кохані, сім’я. Страх втратити кохану зробив з Енекіна Дарта Вейдера. І він таки втратив не лише її, а й себе.

Ми — християни. Нас дуже мало у світі. Основою нашої віри є прощення. Основою нашої релігії є віра у воскресіння. Ми християни не тому, що Ісус помер, а тому, що Ісус воскрес!

Ви собі колись уявляли версію Страсної п’ятниці, якби вона була сьогодні? Швидше за все ви б дізналися про неї зі стрічки новин, можливо сидячи в Макдональдзі саме в той час, як доїдали чікен-рол. Або стали випадковими свідками, запостили на «Варту 1».

«Вбивають безневинну людину», і обов’язково треба було б зробити кілька фоточок на айфон, бо без них ніхто не опублікує. Особливо допитливі любителі адреналіну стрімили б похід на Голгофу, робили б крупняком кадри хреста, кадри пробитого списом ребра, крупняком обличчя заплаканої Марії. Роботи було б на весь день.

І та історія крутилася би тиждень-два в новинах, а потім би забулась. Як забулись інші теракти, інші вбивства, інші знущання. Юрій Вербицький. Причина вбивства — львів’янин. Ісус Христос. Причина вбивства — Бог.

А про воскресіння Христа ніхто б і не згадав. Не було би лайків, репостів. Бо прісна якась новина, нічого ще неясно, немає гостроти сюжету, крові, сексу, м’яса. «Фейк!», — подумали б усі.

Думаю, історія Христа завжди прочитуватиметься в контексті теперішнього часу, в контексті того, що довкола тебе зараз. Пам’ятаю, Андрій Клос вважав Його першим неформалом, якого не розуміли і не сприймали гопніки. І згадайте ці часи, років 15 тому за те, що ти хлопець з довгим волоссям чи сережкою у вусі, ти обов’язково мусів дістати тягла від пацанів. А патлаті неформали рідко вміли битись, вони були надто миролюбні для бійок.

Зло не можна покарати злом. На більшу силу завжди знайдеться ще більша. Якщо зло карати злом, то це не справедливість, а помста. Помста чорнить душу. Але непокаране зло зростає! Тому всі так шукають справедливість, яка єдина може дати лад у всьому.

Час постійно змінюється. Світ постійно пропонує різні сюжети та умови існування. Кожне десятиліття має свій жанр, свою жорстокість. Ми маємо Христа. Він незмінний вже дві тисячі років. На Хресті він однаково страждає і за побожних, які щодня в церкві, і за трансвеститів у нічному клубі. І в цьому суть розп’яття. Думаю, варто це пам’ятати, коли підемо святити паску.

Чим чорніше від воску яйце, тим більше кольорів з’явиться на писанці від вогню свічки. І якщо ми святкуємо Великдень, як християни, то давайте бути не сажою, а полум’ям!