«Три з половиною тисячі прийшли мені цього місяця комунальні… Шо той Садовий собі думає з тим сміттям… Масло 32 гривні, та то дурдом… Ти був у «Мегаспорті», там мінус 70 на все… Я собі посадив японський сад, дві сакури, кипариси, ялинку… Я боюся стосунків, я не хочу, щоб все повторилось… Червона рибка була дуже смачна… Та я пахав місяць, ті відра — то важка робота, ну але сто баксів заробив… Він мені навіть не подзвонив…»

Так сьогодні звучало моє місто. Я йшла від супер-музичного стоматолога. Нижня щелепа від наркозу була важкою і нерухомою. Я мовчала, лиш слухала уривки людських розмов. Шукала у цьому гаморі своє звучання.

День Валентина — ніяке не свято. Ми його не святкуємо, хоча сердечка на ланчбоксах я таки намалювала. Людей у місті було море. Більшість ходили парами, де дівчина обов’язково з букетом. Світило сонце, трохи топило лід. Любов у шлюбі не має таких спазм, як при зустрічаннях. Ми святкуємо лиш особисті дати. Нині досить з нас сердечка фломастером.

«Майнкрафт… апсідіан… Блоки… Апстор… Тугару подобається Мішель. Він це нині «спалив» цілому класу. Подарував їй шоколадку «Чайка». Я був в шоці, як йому не страшно було то робити. А вона така, «Дякую!», кинула в рюкзак і пішла». Ярема цілодобово говорить про майнкрафт, а тут раптом жива історія 4Б. Я була зачарована…

#ШкільнаЛюбовНедовгаТоЄТакаХвороба

Коли ми починаємось? Разом з усвідомленням власного «Я». Коли це приходить? В Школі? І коли приходить «Я», воно відразу починає шукати «Ти».

І весь сенс у тому, щоб «Я» знайшло «Ти». Це тема усього сущого.

Кажуть, любов сліпа, та це неправда. Сліпе — «бажання любити». Воно наче картонна заготовка, як от паперовий одяг для паперової ляльки. І хто б не траплявся у твоєму житті, ти пробуєш приміряти на нього ту заготовку, підігнути, підклеїти. Деколи простіше знайти новий «манекен», ніж перекроювати все у своїй голові, весь «костюмчик».

В мене є друзі, які колись у першому класі сиділи разом за одною партою, і подобались одне одному. Потім дівчина переїхала в іншу країну. Зустрілись вони ще раз через 30 років. В кожного був власний досвід невдалого шлюбу, розлучення, різні життєві цінності. «Я була у нього закохана весь перший клас…». Я запитувала, чому він їй тоді так подобався, то Надя казала, що в усіх була проста шкільна форма, а в нього така моряцька, з викладеним білим комірчиком. І він їй у тій формі був дуже осяйний. Ось вам справжня причина для любові. Всі інші — це вже раціональність, вигода, прорахунок, страх постаріти в самотності…

Формула любові — проста. Ти не повинен мати щось переконливе для інших, щоб відповісти на запитання: «Чому ти любиш цю людину?». Справжня любов матиме непереконливі для інших аргументи. «У нього дуже гарні нігті на ногах…», «Мене гіпнотизує його голос», «Він любить базилік».

І ти приймаєш людину таку, як вона є. З її вадами, дитячими травмами, шрамами, родимками, родичами, тваринами, комплексами… Усю. Чому? «Бо я її так любив, що коли вона мене прогнала, я вкрав у неї килимок з ванни, бо не міг без неї жити», — розповідав колись німецький професор про жінку з Румунії, з дитиною, яка його не сприймала, до якої він поїхав, кинувши все європейське…

«А може ти б поставила брекети…», «А може ти більше ніколи не ходитимеш у тому светрі…», «А може ти схуднеш, чи збільшиш груди, чи волосся перефарбуєш…». Це все підгинання макету.

Я знаю не дуже багато людей, які не шукали земної любові. Одного з них звали Дмитро, і в новинах цього тижня писали, що він замерз на Афоні. Він був монахом, колись мене готував до вступу в музичне училище, у монастирі передав мені банку гречаного меду. Як жив, так і вмирав. Скромно, сам, і з Богом. Це не було самозречення. Це було «соло» в цьому світі. Більшість шукають дуету. Головне, щоб «дует» не став самозреченням, бо це вже злочин проти себе. Самогубство буває не лише тілесне.

Тема любові і смерті — це те, що може сколихнути будь-кого. Усіх. Це те, що йде гіпертекстом, підсвідомим рефреном крізь усе життя.

Про них я розкажу іншою прогулянкою, коли стерпла губа від наркозу буде не такою важкою.

Це текст про сміливість. Бо дев’ятилітнього Тугара клас підняв на глум, а мій Ярема розцінив цей вчинок, як сміливість. Бо йому теж подобається однокласниця Юля, яка дістала лиш цукерку, так щоб не спалитись.

Тема любові така глибока, що треба мати сміливість про неї писати. Любити — так легко, шукати, кого любити, — так непросто, забувати коханих — так важко.

Для любові потрібна сміливість. Без любові потрібна сміливість. Цей благородний антонім страху всім вам бажаю прийняти у своє життя і навчитись ним користуватись, як новим, супер-потужним девайсом.

Одноразовий посуд і фастфуди повсюди. Як серветки до носа, одноразові люди. Все бігом й похвилинно в цьому дивному світі. Час є тільки в дерев. Їм нема де спішити…